уламувати
УЛА́МУВАТИ (ВЛА́МУВАТИ), ую, уєш, недок., УЛАМА́ТИ (ВЛАМА́ТИ), а́ю, а́єш, док.
1. що, тільки док., рідко. Поламати, зламати.
2. кого, розм. Умовляти згодитися на що-небудь, схиляти до чогось.
Юрко запротестував. Тоді підійшли всі й стали його уламувати (М. Хвильовий);
А може йому таки вдасться уламати її (Панас Мирний);
Уламати старого Зубківського було не легко (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)