уловлювач

УЛО́ВЛЮВАЧ (ВЛО́ВЛЮВАЧ), а, ч., спец.

1. Апарат, прилад для вловлювання чого-небудь.

Вивчаючи проблему стійкості, вони [вчені] математично визначили такі форми магнітних уловлювачів, які здатні навічно утримувати заряджені частинки (з наук.-попул. літ.);

Уловлювач світла.

2. фіз. Атом, молекула, група атомів, що поглинають або захоплюють електронні збудження (екситони).

В кристалах неону поряд із слаболокалізованими електронними станами матриці є глибокі уловлювачі, зумовлені домішкою кисню (з наук. літ.);

Аніони солей натрію та калію здатні виконувати функції уловлювачів (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. уловлювач — уло́влювач іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. уловлювач — (вловлювач), -а, ч., спец. Апарат, прилад для вловлювання чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. уловлювач — УЛО́ВЛЮВАЧ (ВЛО́ВЛЮВАЧ), а, ч., спец. Апарат, прилад для вловлювання чого-небудь. Вивчаючи проблему стійкості, вони [вчені] математично визначили такі форми магнітних уловлювачів, які здатні навічно утримувати заряджені частинки (Знання.., 9, 1965, 23).  Словник української мови в 11 томах