ультра

У́ЛЬТРА, невідм., ч. і ж.

1. розм. Про людину, групу людей, які дотримуються крайніх політичних поглядів (перев. реакційних); про партію крайнього реакційного напряму.

2. фіз. Те саме, що ультрафіоле́тове промі́ння (див. промі́ння).

Станція “Мир”, де мали проводитися досліди, була для цього обладнана високочутливими пристроями для аналізу потоків косморадіації у оптичному, радіо, гама, рентген, нейтрино, ультра, інфра та інших діапазонах (О. Бердник).

Значення в інших словниках

1. ультра — у́льтра іменник чоловічого або жіночого роду, істота людина, яка дотримується крайніх реакційних поглядів; екстреміст розм.  Орфографічний словник української мови
2. ультра — невідм., ч. і ж. розм. Учасники й прихильники найреакційніших, украй правих угруповань фашистського типу.  Літературне слововживання
3. ультра — невідм., ч. і ж., розм. Про людину, групу людей, які дотримуються крайніх політичних поглядів; про партію крайнього напряму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ультра — у́льтра (франц. ultra – крайній реакціонер, від лат. ultra – зверх, понад) представники крайніх екстремістських політичних течій. Існують ультраправі і ультраліві.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. ультра — Вкрай консервативні політичні угруповання у Франції: 1. в період реставрації Бурбонів у 1-й полов. XIX ст.; 2. на поч. 60-х XX ст. прагнули утримання франц. панування в Алжирі (ОАС).  Універсальний словник-енциклопедія
6. ультра — У́льтра (лат.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ультра — У́ЛЬТРА, невідм., ч. і ж., розм. Про людину, групу людей, які дотримуються крайніх політичних поглядів (перев. реакційних); про партію крайнього реакційного напряму.  Словник української мови в 11 томах