улюбленець
УЛЮ́БЛЕНЕЦЬ, нця, ч.
Той, кого дуже люблять, цінують.
[Юда:] Учитель мав улюбленців між нами, – Ми, зуби зціпивши, їм догоджали, Щоб приподобитись йому хоч тим (Леся Українка);
Щоб Тарас менше був на очах лихої мачухи, батько часто брав свого улюбленця “чумакувати” (П. Колесник);
З перших днів перебування в загоні Гриць став улюбленцем усіх партизанів (Ю. Збанацький);
Панський улюбленець, він [орел] щодня одержував з ласки пані Софії щедрий раціон – живу, взяту з отари вівцю (О. Гончар);
Міноносець став його улюбленцем. Михайлові навіть шкода було, що настане хвилина і доведеться розпрощатися з оцим гарним, напрочуд динамічним кораблем (В. Собко).
(1) Улю́бленець пу́бліки – кращий актор, співак, музикант та ін., яким публіка надає перевагу, особливо цінує.
Відомий спортсмен і улюбленець публіки Уточкін буде демонструвати польоти на літальній машині на іподромі, де звичайно бували кінські перегони (Б. Антоненко-Давидович).
◇ Песту́н (песті́й, улю́бленець) до́лі (форту́ни) див. песту́н.
Словник української мови (СУМ-20)