(той, кого всі люблять) коханець, (публіки) фаворит, книжн. протеже, розм. любимчик.
Словник синонімів Полюги
Значення в інших словниках
улюбленець —
улю́бленець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
улюбленець —
Укоханець, улюбленик, р. облюбенник; (царя) фаворит; (у сім'ї) МАЗУН, ПЕСТУН; (муз) обранець; (долі) кн. пещенець; любленець; п! ПРОТЕЖЕ.
Словник синонімів Караванського
улюбленець —
I мазій, мазун, мазунець, мазунчик, пестій, пестунчик, плеканець, щасливець II див. коханий; пестун
Словник синонімів Вусика
улюбленець —
[ул'ублеинеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў
Орфоепічний словник української мови
улюбленець —
УЛЮ́БЛЕНЕЦЬ, нця, ч. Той, кого дуже люблять, цінують. [Юда:] Учитель мав улюбленців між нами, – Ми, зуби зціпивши, їм догоджали, Щоб приподобитись йому хоч тим (Леся Українка); Щоб Тарас менше був на очах лихої мачухи...
Словник української мови у 20 томах
улюбленець —
-нця, ч. Той, кого дуже люблять, цінують. Улюбленець долі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
улюбленець —
ПЕСТУ́Н (той, кого надмірно пестять, кому потурають у всьому), ПЕСТІ́Й розм., МАЗУ́Н розм., МАЗІ́Й розм., ПЛЕ́КАНЕЦЬ розм., ПЕ́ЩЕНЕЦЬ рідше. Добриня.. не відходив від свого пестуна (С.
Словник синонімів української мови
улюбленець —
УЛЮ́БЛЕНЕЦЬ, нця, ч. Той, кого дуже люблять, цінують. [Юда:] Учитель мав улюбленців між нами, — Ми, зуби зціпивши, їм догоджали, Щоб приподобитись йому хоч тим (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах