улюлюкання
УЛЮЛЮ́КАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. улюлю́кати і звуки, утворювані цією дією.
Лісом біжить сполохана дика коза. Здалеку чути улюлюкання і гавкіт панських псів (І. Цюпа);
Перший раз він таки добрий десяток лежебоків назбирав по хатах і привіз їх на поле. Кажуть, там їх зустріли з улюлюканням і свистом (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)