улюлюкати
УЛЮЛЮ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Нацьковуючи собак на звіра, кричати “улюлю”;
// рідко. Нацьковуючи собак на людину, кричати “улюлю”.
Лукія з жахом дивилась на великого сірого пса, який перший підскочив до парубка. За ним мчала вся собача зграя, а ззаду біг Сашка, дико улюлюкаючи (О. Донченко).
2. Глумливо вигукувати що-небудь.
Словник української мови (СУМ-20)