Словник української мови у 20 томах

улюлюкаючий

УЛЮЛЮ́КАЮЧИЙ, а, е.

Який улюлюкає.

Над Харковом метнулась огняно-біла блискавиця і, роздерши небо, потрясла город різким, улюлюкаючим ударом розмотованого грому (М. Хвильовий).

Словник української мови (СУМ-20)