улюлюкаючий
УЛЮЛЮ́КАЮЧИЙ, а, е.
Який улюлюкає.
Над Харковом метнулась огняно-біла блискавиця і, роздерши небо, потрясла город різким, улюлюкаючим ударом розмотованого грому (М. Хвильовий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me