улюлюкаючий

УЛЮЛЮ́КАЮЧИЙ, а, е.

Який улюлюкає.

Над Харковом метнулась огняно-біла блискавиця і, роздерши небо, потрясла город різким, улюлюкаючим ударом розмотованого грому (М. Хвильовий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me