1. Словник української мови у 20 томах

улюлюкати

УЛЮЛЮ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Нацьковуючи собак на звіра, кричати “улюлю”;

// рідко. Нацьковуючи собак на людину, кричати “улюлю”.

Лукія з жахом дивилась на великого сірого пса, який перший підскочив до парубка. За ним мчала вся собача зграя, а ззаду біг Сашка, дико улюлюкаючи (О. Донченко).

2. Глумливо вигукувати що-небудь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. улюлюкати — улюлю́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. улюлюкати — див. кричати Словник синонімів Вусика
  3. улюлюкати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Нацьковуючи собак на звіра, кричати "улюлю". || рідко. Нацьковуючи собак на людину, кричати "улюлю". 2》 Глумливо вигукувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. улюлюкати — УЛЮЛЮ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Нацьковуючи собак на звіра, кричати «улюлю»; // рідко. Нацьковуючи собак на людину, кричати «улюлю». Лукія з жахом дивилась на великого сірого пса, який перший підскочив до парубка. Словник української мови в 11 томах