улюлюкати

УЛЮЛЮ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Нацьковуючи собак на звіра, кричати «улюлю»;

// рідко. Нацьковуючи собак на людину, кричати «улюлю».

Лукія з жахом дивилась на великого сірого пса, який перший підскочив до парубка. За ним мчала вся собача зграя, а ззаду біг Сашка, дико улюлюкаючи (Донч., III, 1956, 51).

2. Глумливо вигукувати що-небудь.

Значення в інших словниках

1. улюлюкати — улюлю́кати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. улюлюкати — див. кричати  Словник синонімів Вусика
3. улюлюкати — УЛЮЛЮ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Нацьковуючи собак на звіра, кричати “улюлю”; // рідко. Нацьковуючи собак на людину, кричати “улюлю”. Лукія з жахом дивилась на великого сірого пса, який перший підскочив до парубка.  Словник української мови у 20 томах
4. улюлюкати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Нацьковуючи собак на звіра, кричати "улюлю". || рідко. Нацьковуючи собак на людину, кричати "улюлю". 2》 Глумливо вигукувати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови