умикати
УМИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., УМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. кого, етн. Викрадати дівчину, жінку, щоб узяти її за дружину.
Князь Ігор був мудрий і сміливий .. Він судив і карав, коли умикали жону не по любові, коли син не корився батькові, коли муж одного роду убивав мужа іншого роду (С. Скляренко).
2. без прям. дод., діал. Утікати.
Ставайте отам, бо тудою вовк умикатиме (Сл. Б. Грінченка).
УМИКА́ТИ² див. вмика́ти.
Словник української мови (СУМ-20)