умлаут

УМЛА́УТ (УМЛЯ́УТ), у, ч., лінгв.

1. Фонетичне явище зміни артикуляції і тембру голосних а, о, и історично під впливом голосного і (в германських та деяких інших мовах) в наступному складі.

2. Внутрішня рефлексія – вираження граматичних значень за допомогою чередування у корені.

Значення в інших словниках

1. умлаут — умла́ут іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. умлаут — умляут, -а, ч., лінгв. Уподібнення голосного звука кореня голосному звукові суфікса у германських мовах.  Великий тлумачний словник сучасної мови