1. Словник української мови у 20 томах

умлаут

УМЛА́УТ (УМЛЯ́УТ), у, ч., лінгв.

1. Фонетичне явище зміни артикуляції і тембру голосних а, о, и історично під впливом голосного і (в германських та деяких інших мовах) в наступному складі.

2. Внутрішня рефлексія – вираження граматичних значень за допомогою чередування у корені.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умлаут — умла́ут іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. умлаут — умляут, -а, ч., лінгв. Уподібнення голосного звука кореня голосному звукові суфікса у германських мовах. Великий тлумачний словник сучасної мови