умлівання

УМЛІВА́ННЯ (ВМЛІВА́ННЯ), я, с.

Стан за знач. умліва́ти 1, 2 і дія за знач. умліва́ти 3.

З безперестанними охами, сапанням та умліванням Прохіра розказувала (М. Коцюбинський);

Давно сердечне умлівання У груди стиснені лилось, І ждала дівчина... когось (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

Коли вони [в'язні] бували на прогулянці, вони бачили горішні поверхи тюремної лікарні, куди немало вже помандрувало їхніх товаришів, помішавшись розумом від тортур, від безкінечних дум, від умлівання серцем, від одчаю (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. умлівання — умліва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. умлівання — (вмлівання), -я, с. Стан за знач. умлівати 1), 2) і дія за знач. умлівати 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. умлівання — УМЛІВА́ННЯ (ВМЛІВА́ННЯ), я, с. Стан за знач. умліва́ти 1, 2 і дія за знач. умліва́ти 3. З безперестанними охами, сапанням та умліванням Прохіра розказувала (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах