умолити

УМОЛИ́ТИ (ВМОЛИ́ТИ), олю́, о́лиш, док., кого.

Молячи, благаючи кого-небудь, схилити на свій бік, домогтися позитивного вирішення чого-небудь.

[Молодиця:] Хіба такого ірода упросиш, хіба його умолиш? Хай жере ненажерливий! хай їсть, тріскає! І вас [дітей], і мене стріскає!.. (Панас Мирний);

О святії чудотворці! Умоліте Бога, Щоб ся кров не окропила Нашого порога (П. Куліш);

[Русалка Польова:] Сестро! Не будь як зима, що не вблагати її, не вмолити! (Леся Українка);

Гаврило бачив, що батька вмолити не можна, зробив інакше: відв'язав кобильчину та й повів .. з двору (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. умолити — умоли́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. умолити — (вмолити), -олю, -олиш, док., перех. Молячи, благаючи кого-небудь, схилити на свій бік, домогтися позитивного вирішення чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. умолити — БЛАГА́ТИ (пильно, невідступно, пристрасно просити), ЗАКЛИНА́ТИ підсил., МОЛИ́ТИ підсил.; МОЛИ́ТИСЯ підсил. розм., ПРОСИ́ТИСЯ розм. (благати про співчуття, милосердя і т. ін.  Словник синонімів української мови
4. умолити — УМОЛИ́ТИ (ВМОЛИ́ТИ), олю́, о́лиш, док., перех. Молячи, благаючи кого-небудь, схилити на свій бік, домогтися позитивного вирішення чого-небудь. [Молодиця:] Хіба такого ірода упросиш, хіба його умолиш? Хай жере ненажерливий! хай їсть, тріскає!...  Словник української мови в 11 томах
5. умолити — Умолити, -лю́, -лиш гл. Умолить. Оглянься, Господи, доколі твого гніву? Доколі не даси рабам тебе вмолити? К. Псал. 212.  Словник української мови Грінченка