Орфографічний словник української мови

умолити

умоли́ти

дієслово доконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. умолити — УМОЛИ́ТИ (ВМОЛИ́ТИ), олю́, о́лиш, док., кого. Молячи, благаючи кого-небудь, схилити на свій бік, домогтися позитивного вирішення чого-небудь. [Молодиця:] Хіба такого ірода упросиш, хіба його умолиш? Хай жере ненажерливий! хай їсть, тріскає!...  Словник української мови у 20 томах
  2. умолити — (вмолити), -олю, -олиш, док., перех. Молячи, благаючи кого-небудь, схилити на свій бік, домогтися позитивного вирішення чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. умолити — БЛАГА́ТИ (пильно, невідступно, пристрасно просити), ЗАКЛИНА́ТИ підсил., МОЛИ́ТИ підсил.; МОЛИ́ТИСЯ підсил. розм., ПРОСИ́ТИСЯ розм. (благати про співчуття, милосердя і т. ін.  Словник синонімів української мови
  4. умолити — УМОЛИ́ТИ (ВМОЛИ́ТИ), олю́, о́лиш, док., перех. Молячи, благаючи кого-небудь, схилити на свій бік, домогтися позитивного вирішення чого-небудь. [Молодиця:] Хіба такого ірода упросиш, хіба його умолиш? Хай жере ненажерливий! хай їсть, тріскає!...  Словник української мови в 11 томах
  5. умолити — Умолити, -лю́, -лиш гл. Умолить. Оглянься, Господи, доколі твого гніву? Доколі не даси рабам тебе вмолити? К. Псал. 212.  Словник української мови Грінченка