уморити
УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ), орю́, о́риш, док., кого.
1. Довести до смерті.
Хвороба коли не вморить, то скривить (Номис);
Як почне пані обмирати та стогнати, та в крик викрикувати, то він [пан] руки й ноги її вицілує, і плаче, і сам людей лає: – А щоб вас! а бодай вас!.. от уморять мені друга! (Марко Вовчок);
Влітку 1892 р. мене напала холера та й ледве мене не вморила (А. Кримський);
// Дуже виснажити.
Пійду [піду] в черниці, вморю себе голодом, присвячусь молитвами (Ганна Барвінок).
2. розм. Дуже стомити, змучити.
Аж тут Олену розносило з своїм боярином: давай вп'ять жаліться, як він їй руки повикручував, як її вморив (Г. Квітка-Основ'яненко);
// перен. Знищити, скасувати, звести нанівець.
Універсал прочитано публічно, щоб справу уморить навічно (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)