умотивований
УМОТИВО́ВАНИЙ (ВМОТИВО́ВАНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до умотивува́ти.
В гострому і цікавому сюжеті повісті “Таємниця Соколиного бору” Ю. Збанацького наявні пригодницькі елементи. Майстерно введені в сюжетну тканину і добре вмотивовані, вони допомагають глибше розкрити основну ідею твору (з навч. літ.);
Написати новелу чи епізод, умотивований у формі діалогу – може, про долю і характеристику народу, що протягом століть втрачав свою верхівку інтелектуальну (О. Довженко);
Т. Шевченко розуміє вимоги часу і відчуває, що на порядку денному сучасного йому літературного життя стоять роман і повість, в яких можна глибше, повніше розкрити дійсність: і економічні відносини тогочасного суспільства, і поведінку героїв, умотивовану соціальними умовами життя (з наук. літ.);
// у знач. прикм.
Якщо ми говоримо про певний умотивований песимізм краківської школи, то мусимо визнати, що оптимізм львівських істориків також не був позбавлений наукового підґрунтя (із журн.);
// умотиво́вано (вмотиво́вано), безос. пред.
Врешті-решт, після того як Андрій тяжко поранив у сварці Ілька і був засуджений, Мотря виходить заміж за Андрія і їде з ним у заслання... Не все тут психологічно вмотивовано (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)