умотивовувати
УМОТИВО́ВУВАТИ (ВМОТИВО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УМОТИВУВА́ТИ (ВМОТИВУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., що.
Наводити аргументи, докази, які пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки тощо або доводять їх необхідність; обґрунтовувати.
Спохвату ляпнувши про дівчину, він одразу ж і завагався був, бо факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицьковому серці. Треба було якось мудро обставити, умотивувати той факт (А. Головко);
Бородавці й самому хотілося випити: і свято, і товариство веселе, і кобзар прийшов. Але треба було якось вмотивувати свою незвичну стриманість (З. Тулуб);
Г. Квітка-Основ'яненко робить перші в українській прозі спроби розкрити внутрішній світ героїв, приділяє велику увагу їх переживанням, вчинкам, які здебільшого психологічно вмотивовує (з наук. літ.);
У листі-відповіді голова райдержадміністрації вмотивував безпідставність скарги (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)