умотивованість
УМОТИВО́ВАНІСТЬ (ВМОТИВО́ВАНІСТЬ), ності, ж.
Абстр. ім. до умотиво́ваний.
Борючись за високу ідейність та художність, Леся Українка насамперед відстоювала психологічну достовірність і вмотивованість образу, логіку почуття й думки (з наук. літ.);
До параметрів вистави тогочасного агіттеатру автор відносить стрімкий сюжет, напружену композицію дії, актуальний конфлікт, психологічну вмотивованість персонажів (з наук. літ.);
Умотивованість та функціональність галюцинаційних химер у повісті логічна й прочитується як прийоми модерністичної поетики (з наук. літ.);
Аналізуючи внутрішню вмотивованість, природу українських народних і релігійних свят, доходимо висновку про те, що вони були добрими, гуманними, в них відсутні жодні елементи жорстокості, прояви насильства й зла (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)