унтер

У́НТЕР, а, ч., заст., розм.

Те саме, що у́нтер-офіце́р.

Колись він був унтером і забрав у голову, що він дуже великий птах (П. Куліш);

Атака докотилась до окопу. Зупинились здивовані. В окопах пусто. В одного унтера випала з рук гвинтівка (О. Довженко);

Обертом пішла голова в Євгена, далекого від усякої політики, .. а потім його зацікавила українська громада, на чолі якої стояв унтер Пустовійт (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. унтер — у́нтер іменник чоловічого роду, істота іст., розм.  Орфографічний словник української мови
2. унтер — -а, ч., заст., розм. Те саме, що унтер-офіцер. Унтер-офіцер — звання молодшого командного складу із солдат у дореволюційній російській та деяких сучасних арміях. || Особа, яка має це звання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. унтер — У́НТЕР, а, ч., заст., розм. Те саме, що у́нтер-офіце́р. Колись він був унтером і забрав у голову, що він дуже великий птах (П. Куліш, Вибр., 1969, 294); Атака докотилась до окопу. Зупинились здивовані. В окопах пусто. В одного унтера випала з рук гвинтівка (Довж., І, 1958, 36).  Словник української мови в 11 томах