унтер

У́НТЕР, а, ч., заст., розм. Те саме, що у́нтер-офіце́р.

Колись він був унтером і забрав у голову, що він дуже великий птах (П. Куліш, Вибр., 1969, 294);

Атака докотилась до окопу. Зупинились здивовані. В окопах пусто. В одного унтера випала з рук гвинтівка (Довж., І, 1958, 36).

Значення в інших словниках

1. унтер — у́нтер іменник чоловічого роду, істота іст., розм.  Орфографічний словник української мови
2. унтер — -а, ч., заст., розм. Те саме, що унтер-офіцер. Унтер-офіцер — звання молодшого командного складу із солдат у дореволюційній російській та деяких сучасних арміях. || Особа, яка має це звання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. унтер — У́НТЕР, а, ч., заст., розм. Те саме, що у́нтер-офіце́р. Колись він був унтером і забрав у голову, що він дуже великий птах (П. Куліш); Атака докотилась до окопу. Зупинились здивовані. В окопах пусто. В одного унтера випала з рук гвинтівка (О.  Словник української мови у 20 томах