унтер-офіцер
У́НТЕР-ОФІЦЕ́Р, а, ч., військ. Звання молодшого командного складу із солдат в дореволюційній російській та деяких сучасних іноземних арміях;
// Особа, яка має це звання.
Незабаром Максима зробили унтер-офіцером (Мирний, І, 1949, 230);
Оточений людьми, сидить русявочубий Марко, вчорашній унтер-офіцер лейб-гвардії Преображенського полку (Стельмах, І, 1962, 367).
Словник української мови (СУМ-11)