унятливий
УНЯ́ТЛИВИЙ, а, е, розм., рідко.
Те саме, що ува́жний.
Став він ніби на виду похмурніший, а ласкавший [ласкавіший]; мовчущий, як перше, а унятливий (Марко Вовчок);
На порозі в масці став стрункий матросик.., кожне унятливе око відразу б розпізнало: це ж зовсім не юнак, а... дівчина (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)