унятливий
УНЯ́ТЛИВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що ува́жний.
Став він ніби на виду похмурніший, а ласкавший [ласкавіший]; мовчущий, як перше, а унятливий (Вовчок, І, 1955, 226);
На порозі в масці став стрункий матросик.., кожне унятливе око відразу б розпізнало: це ж зовсім не юнак, а… дівчина (Смолич, Реве та стогне.., 1960 293)
Словник української мови (СУМ-11)