уніат

УНІА́Т, а, ч. Послідовник унії (у 2 знач.).

Як та галич поле криє, Ляхи, уніати Налітають, — нема кому Порадоньки дати (Шевч., I, 1951, 64);

Для оформлення унії Сігізмунд III скликав у 1596 р. в м. Бресті церковний собор, який і проголосив унію православної церкви з католицькою. Уніати визнали своїм главою папу, прийняли основні догмати католицької церкви (Іст. УРСР, І, 1953, 161).

Значення в інших словниках

1. уніат — уніа́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. уніат — [ун'іат] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў  Орфоепічний словник української мови
3. уніат — УНІА́Т, а, ч. Послідовник унії (у 2 знач.). Як та галич поле криє, Ляхи, уніати Налітають, – нема кому Порадоньки дати (Т. Шевченко); Для оформлення унії Сигізмунд III скликав у 1596 р.  Словник української мови у 20 томах
4. уніат — -а, ч. Послідовник унії (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови