уніат
УНІА́Т, а, ч.
Послідовник унії (у 2 знач.).
Як та галич поле криє, Ляхи, уніати Налітають, – нема кому Порадоньки дати (Т. Шевченко);
Для оформлення унії Сигізмунд III скликав у 1596 р. в м. Бресті церковний собор, який і проголосив унію православної церкви з католицькою. Уніати визнали своїм главою папу, прийняли основні догмати католицької церкви (з наук. літ.);
Я багато знав про унію та уніатів, вів з ними уявні й справдешні диспути (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)