1. Словник української мови у 20 томах

уніат

УНІА́Т, а, ч.

Послідовник унії (у 2 знач.).

Як та галич поле криє, Ляхи, уніати Налітають, – нема кому Порадоньки дати (Т. Шевченко);

Для оформлення унії Сигізмунд III скликав у 1596 р. в м. Бресті церковний собор, який і проголосив унію православної церкви з католицькою. Уніати визнали своїм главою папу, прийняли основні догмати католицької церкви (з наук. літ.);

Я багато знав про унію та уніатів, вів з ними уявні й справдешні диспути (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уніат — уніа́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. уніат — [ун'іат] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. уніат — -а, ч. Послідовник унії (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уніат — УНІА́Т, а, ч. Послідовник унії (у 2 знач.). Як та галич поле криє, Ляхи, уніати Налітають, — нема кому Порадоньки дати (Шевч., I, 1951, 64); Для оформлення унії Сігізмунд III скликав у 1596 р. Словник української мови в 11 томах