уніфікованість
УНІФІКО́ВАНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. уніфіко́ваний.
За доби ранньої бронзи нівелюється етнокультурна строкатість населення, встановлюється певна ритуальна уніфікованість, що вказує на загальну духовну єдність населення в межах ямної культурної спільності (з наук. літ.);
Жорстка зовнішня залежність та інтернаціоналістська уніфікованість політичного життя довгий час унеможливлювали в принципі реалізацію національної стратегії розвитку (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)