уостаннє

УОСТА́ННЄ, присл., рідко.

Те саме, що воста́ннє.

Ще два тижні тому він уостаннє керманичував [кермував] (І. Франко);

[Микита:] І ти, місяцю, зрадив мені? .. Світи ж, світи, зраднику, уостаннє, а там .. заховайся за хмари!.. (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. уостаннє — присл., рідко. Те саме, що востаннє.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. уостаннє — УОСТА́ННЄ, присл., рідко. Те саме, що воста́ннє. Ще два тижні тому він уостаннє керманичував [кермував] (Фр., IV, 1950, 384); [Микита:] І ти, місяцю, зрадив мені? ..Світи ж, світи, зраднику, уостаннє, а там ..заховайся за хмари!.. (Кроп., І, 1958, 117).  Словник української мови в 11 томах