уперіщити
УПЕРІ́ЩИТИ (ВПЕРІ́ЩИТИ), щу, щиш, док., розм.
1. кого, що. Сильно ударити когось, щось, по чомусь.
Микола задумавсь і з усієї сили так уперіщив снопа, що .. бич одскочив (І. Нечуй-Левицький);
Прибіг Хома .. і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині (Григорій Тютюнник);
Нараз він [Бидл] вихопив стейк (ковіньку) і уперіщив ним метиса-офіціанта межипліч (А. Крижанівський).
2. Піти, полити з силою (про дощ).
Серед жита уперіщив дощ, рівний, густий. Григор спинив коней, заліз під воза (Є. Гуцало);
Дощ, як несподівано вперіщив, так швидко й перестав (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)