упливати
УПЛИВА́ТИ¹ (ВПЛИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПЛИВТИ́ (ВПЛИВТИ́), УПЛИСТИ́ (ВПЛИСТИ́), иву́, иве́ш; мин. ч. упли́в, упливла́, ло́ і упли́в, уплила́, ло́; рідко УПЛИ́НУТИ (ВПЛИ́НУТИ), ну, неш, док.
1. Пливучи по воді, віддалятися.
Пада листя в бистру воду, Швидко уплива... (П. Грабовський);
Хотіла б я уплисти за водою, немов Офелія уквітчана, безумна (Леся Українка).
2. перен. Минати, проходити (про час).
Упливав місяць за місяцем (П. Куліш);
За звичайними господарськими турботами не помічали [люди] короткого дня, а він упливав (П. Кочура);
Багато літ упливло... (Ганна Барвінок);
Вже стільки днів уплинуло від приїзду доньки вашої Мані, .. що аж прикро мені, що досі я ще не повідомила вас про її тутешнє життя-буття (О. Кобилянська).
УПЛИВА́ТИ² див. вплива́ти¹.
УПЛИВА́ТИ³ див. вплива́ти².
Словник української мови (СУМ-20)