1. Словник української мови у 20 томах

упливати

УПЛИВА́ТИ¹ (ВПЛИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПЛИВТИ́ (ВПЛИВТИ́), УПЛИСТИ́ (ВПЛИСТИ́), иву́, иве́ш; мин. ч. упли́в, упливла́, ло́ і упли́в, уплила́, ло́; рідко УПЛИ́НУТИ (ВПЛИ́НУТИ), ну, неш, док.

1. Пливучи по воді, віддалятися.

Пада листя в бистру воду, Швидко уплива... (П. Грабовський);

Хотіла б я уплисти за водою, немов Офелія уквітчана, безумна (Леся Українка).

2. перен. Минати, проходити (про час).

Упливав місяць за місяцем (П. Куліш);

За звичайними господарськими турботами не помічали [люди] короткого дня, а він упливав (П. Кочура);

Багато літ упливло... (Ганна Барвінок);

Вже стільки днів уплинуло від приїзду доньки вашої Мані, .. що аж прикро мені, що досі я ще не повідомила вас про її тутешнє життя-буття (О. Кобилянська).

УПЛИВА́ТИ² див. вплива́ти¹.

УПЛИВА́ТИ³ див. вплива́ти².

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упливати — уплива́ти 1 дієслово недоконаного виду віддалятися рідко уплива́ти 2 дієслово недоконаного виду вливатися кудись — про річку; плавно входити уплива́ти 3 дієслово недоконаного виду діяти певним чином на когось, щось Орфографічний словник української мови
  2. упливати — <�ВПЛИВАТИ > 1. <док. УПЛИСТИ, УПЛИВТИ>, (- річку) вливатися; 2. <док. ВПЛИНУТИ>, мати <�справляти> вплив, діяти, з. ділати; (шкідливо) відбиватися. Словник синонімів Караванського
  3. упливати — I (впливати), -аю, -аєш, недок., упливти (впливти) і уплисти (вплисти), -иву, -ивеш; мин. ч. уплив, упливла, упливло і уплив, уплила, уплило; і рідко уплинути (вплинути), -ну, -неш, док. 1》 Пливучи по воді, віддалятися. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. упливати — ВПАДА́ТИ (УПАДА́ТИ), ВЛИВА́ТИСЯ (УЛИВА́ТИСЯ), ВПЛИВА́ТИ (УПЛИВА́ТИ), ВТІКА́ТИ (УТІКА́ТИ) рідше. — Док.: впа́сти (упа́сти), вли́тися (ули́тися), вплисти́ (уплисти́), втекти́ (утекти́). Словник синонімів української мови
  5. упливати — УПЛИВА́ТИ¹ (ВПЛИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПЛИВТИ́ (ВПЛИВТИ́) і УПЛИСТИ́ (ВПЛИСТИ́), иву́, иве́ш; мин. ч. упли́в, упливла́, ло́ і упли́в, уплила́, ло́; і рідко УПЛИ́НУТИ (ВПЛИ́НУТИ), ну, неш, док. 1. Пливучи по воді, віддалятися. Словник української мови в 11 томах