упливати

УПЛИВА́ТИ¹ (ВПЛИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПЛИВТИ́ (ВПЛИВТИ́) і УПЛИСТИ́ (ВПЛИСТИ́), иву́, иве́ш; мин. ч. упли́в, упливла́, ло́ і упли́в, уплила́, ло́; і рідко УПЛИ́НУТИ (ВПЛИ́НУТИ), ну, неш, док.

1. Пливучи по воді, віддалятися.

Пада листя в бистру воду, Швидко уплива… (Граб., І, 1959, 334);

Хотіла б я уплисти за водою, немов Офелія уквітчана, безумна (Л. Укр., І, 1951, 192).

◊ Бага́то (чима́ло) води́ упливло́ (упливе́) — те саме, що Бага́то (чима́ло) води́ утекло́ (утече́) ( див. вода́).

Багато з того часу упливло води в Черемоші, багато разів приходив сюди [до схованки] Марусяк ізсипати свою здобич (Хотк., II, 1966, 283);

Крізь па́льці (помі́ж па́льцями) уплива́ти (упливти́) див. па́лець;

Уплива́ти (упливти́) за водо́ю — зменшуватися, слабшати, зникати.

Поволі вся лють Рідкодуба танула, за водою кудись упливала (Кир., Вибр., 1960, 231);

Упливло за водою його здоров’я (Сміл., Сад, 1952, 248).

2. перен. Минати, проходити (про час).

Упливав місяць за місяцем (П. Куліш, Вибр., 1969, 298);

За звичайними господарськими турботами не помічали [люди] короткого дня, а він упливав (Кочура, Зол. грамота, 1960, 338);

Багато літ упливло… (Барв., Опов.., 1902, 412);

Вже стільки днів уплинуло від приїзду доньки вашої Мані,.. що аж прикро мені, що досі я ще не повідомила вас про її тутешнє життя-буття (Коб., III, 1956, 146).

УПЛИВА́ТИ² див. вплива́ти¹.

УПЛИВА́ТИ³ див. вплива́ти².