уповільнювати

УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ (ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ), юю, юєш, недок., УПОВІ́ЛЬНИТИ (ВПОВІ́ЛЬНИТИ), ню, ниш, док., що.

Робити повільнішим, зменшувати швидкість чого-небудь.

Наближається до полустанки Поїзд, уповільнюючи рух (М. Шеремет);

Один ворон уповільнив літ, ніби завмер на місці, потім пішов боком і, блиснувши чорною сталлю, ринув головою вниз (Григорій Тютюнник);

Гречаний з друзями, уповільнивши роботу, прислухається до радіопередачі (О. Гончар);

Час немовби вповільнив свій плин (Ю. Шовкопляс);

Всиановлено, що вони [суниці] уповільнюють поглинання йоду щитовидною залозою і справляють антистероїдну дію (з наук.-попул. літ.).

(1) Упові́льнювати / упові́льнити кро́ки (ходу́ і т. ін.) – іти повільніше, зі зменшеною швидкістю.

Кароль знічев'я погукує на коней, коли ті вповільнюють ходу (М. Олійник);

Княгиня Ольга уповільнила кроки, з сіней долітав шум людей, що ждали там княгиню (С. Скляренко).

Значення в інших словниках

1. уповільнювати — упові́льнювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. уповільнювати — (вповільнювати), -юю, -юєш, недок., уповільнити (вповільнити), -ню, -ниш, док., перех. Робити повільнішим, зменшувати швидкість чого-небудь. Уповільнювати кроки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. уповільнювати — ЗАТРИ́МУВАТИ (заважати, пере-шкоджати кому-, чому-небудь рухатися, розвиватися тощо з належною швидкістю), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, СТРИ́МУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), ПРИТРИ́МУВАТИ, ГАЛЬМУВА́ТИ, ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ (ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ)...  Словник синонімів української мови
4. уповільнювати — УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ (ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ), юю, юєш, недок., УПОВІ́ЛЬНИТИ (ВПОВІ́ЛЬНИТИ), ню, ниш, док., перех. Робити повільнішим, зменшувати швидкість чого-небудь. Наближається до полустанки Поїзд, уповільнюючи рух (Шер., Дорога..  Словник української мови в 11 томах