упорядити —
упоряди́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
упорядити —
див. упоряджати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
упорядити —
ОРГАНІЗО́ВУВАТИ (проводити певні заходи громадського значення, забезпечувати здійснення чого-небудь); УЛАШТО́ВУВАТИ (ВЛАШТО́ВУВАТИ), ПІДГОТОВЛЯ́ТИ, ГОТУВА́ТИ, УПОРЯДЖА́ТИ (ВПОРЯДЖА́ТИ) рідше, ЗАРЯ́ДЖУВАТИ діал., НАРЯДЖА́ТИ діал. — Док.
Словник синонімів української мови
упорядити —
УПОРЯДИ́ТИ див. упоряджа́ти.
Словник української мови в 11 томах
упорядити —
Упоряджувати, -джую, -єш сов. в. упорядити, -джу, -диш, гл. Устраивать, устроить. Впоряди так, щоб ти мене на шиї возив. МВ. (КС. 1902. X. 151).
Словник української мови Грінченка