упорядити

Упоряджувати, -джую, -єш

сов. в. упорядити, -джу, -диш, гл. Устраивать, устроить. Впоряди так, щоб ти мене на шиї возив. МВ. (КС. 1902. X. 151).

Значення в інших словниках

1. упорядити — упоряди́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. упорядити — УПОРЯДИ́ТИ див. упоряджа́ти.  Словник української мови у 20 томах
3. упорядити — див. упоряджати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. упорядити — ОРГАНІЗО́ВУВАТИ (проводити певні заходи громадського значення, забезпечувати здійснення чого-небудь); УЛАШТО́ВУВАТИ (ВЛАШТО́ВУВАТИ), ПІДГОТОВЛЯ́ТИ, ГОТУВА́ТИ, УПОРЯДЖА́ТИ (ВПОРЯДЖА́ТИ) рідше, ЗАРЯ́ДЖУВАТИ діал., НАРЯДЖА́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
5. упорядити — УПОРЯДИ́ТИ див. упоряджа́ти.  Словник української мови в 11 томах