упорядити
Упоряджувати, -джую, -єш
сов. в. упорядити, -джу, -диш, гл. Устраивать, устроить. Впоряди так, щоб ти мене на шиї возив. МВ. (КС. 1902. X. 151).
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- упорядити — упоряди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- упорядити — УПОРЯДИ́ТИ див. упоряджа́ти. Словник української мови у 20 томах
- упорядити — див. упоряджати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упорядити — ОРГАНІЗО́ВУВАТИ (проводити певні заходи громадського значення, забезпечувати здійснення чого-небудь); УЛАШТО́ВУВАТИ (ВЛАШТО́ВУВАТИ), ПІДГОТОВЛЯ́ТИ, ГОТУВА́ТИ, УПОРЯДЖА́ТИ (ВПОРЯДЖА́ТИ) рідше, ЗАРЯ́ДЖУВАТИ діал., НАРЯДЖА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- упорядити — УПОРЯДИ́ТИ див. упоряджа́ти. Словник української мови в 11 томах