упоспіх
УПО́СПІХ (ВПО́СПІХ), присл., розм.
Поспіхом.
Подружжя з “надмірною шляхетністю”, підтримуючи з обох боків стареньку, упоспіх, щоб менше бачило сусідів, вивело до незаглушеної машини (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)УПО́СПІХ (ВПО́СПІХ), присл., розм.
Поспіхом.
Подружжя з “надмірною шляхетністю”, підтримуючи з обох боків стареньку, упоспіх, щоб менше бачило сусідів, вивело до незаглушеної машини (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)