упущений
УПУ́ЩЕНИЙ¹ (ВПУ́ЩЕНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до упусти́ти¹.
А сонце в плесі пломеніло, Немов упущене відро (М. Стельмах);
Матеріальна і моральна шкода, завдана внаслідок застосування неконституційної норми, відшкодовуються в суворому порядку, за винятком упущеної вигоди (з публіц. літ.);
// упу́щено, безос. пред.
Наш час вимагав нового [шевченківського] бібліографічного покажчика. До того ж покажчики М. Комарова і М. Яшека стали раритетом, не кажучи вже про те, що там упущено деякі важливі джерела (із журн.).
УПУ́ЩЕНИЙ² див. впу́щений¹.
Словник української мови (СУМ-20)