упущений
УПУ́ЩЕНИЙ¹ (ВПУЩЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упусти́ти¹.
А сонце в плесі пломеніло, Немов упущене відро (Стельмах, V, 1963, 192);
// упу́щено, безос. присудк. сл.
Наш час вимагав нового [шевченківського] бібліографічного покажчика. До того ж покажчики М. Комарова і М. Яшека стали раритетом, не кажучи вже про те, що там упущено деякі важливі джерела (Вітч., 4, 1964, 203).
УПУ́ЩЕНИЙ² див. впу́щений¹.
Словник української мови (СУМ-11)