уретан
УРЕТА́Н, у, ч.
Етиловий ефір карбамінової кислоти; кристалічна речовина, яка служить для ідентифікації спиртів і фенолів.
При вивченні обміну речовин в головному мозку в стані гальмування наркотичний сон викликали за допомогою мединалу або суміші уретану і мединалу (з наук. літ.);
// Лікарський препарат, який застосовують як заспокійливий і снотворний засіб.;
// мн. урета́ни, ів, хім. Група органічних сполук, карбамати, похідними яких є інсектициди, фармакологічні препарати тощо.
Словник української мови (СУМ-20)