урна
У́РНА¹, и, ж.
1. Посудина, звичайно у формі вази, для зберігання праху померлого після кремації.
[Кай Летіцій:] Позамикались дома, наче в урни замазались, іще й не спопелівши, обличчя в них [філософів] повитягались навіть (Леся Українка);
Те ж, від кострів що зосталось, в єдиній впокоїлось урні... (М. Зеров);
Можна припустити спалювання трупів родичів [у пізньотрипільський час]. Можливо, попіл померлих деякий час зберігався в урнах вдома, в сім'ї померлого (з наук. літ.);
І от ялини, що стоять на варті Священних урн, де сховано останки Синів народу, вірних до кінця! (М. Рильський);
// Надмогильний пам'ятник або його деталь, що має форму такої вази.
Пам'ятник зводився в молодому саду над дорогою, увесь витесаний з карпатського каміння, по краях оздоблений мармуровими урнами (В. Кучер).
2. Скринька з вузьким прорізом, в яку опускаються виборчі бюлетені при таємному голосуванні.
Щоб простелилося в віки Життя погоже та безбурне, – Ідіть, дівчата й юнаки. Усі до виборчої урни .. Я разом з вами бюлетень За Батьківщину опускаю (М. Рильський).
3. Посудина для сміття, що встановлюється на вулицях і в громадських приміщеннях.
Черкашин підняв недокурок і кинув до урни (Л. Дмитерко);
З дверей приміщення прибиральниця виносить урну із сміттям (А. Головко).
4. заст. Взагалі будь-яка посудина, ваза.
У́РНА², и, ж., іст.
Давньоримська міра об'єму для рідини.
Словник української мови (СУМ-20)