уряджати
УРЯДЖА́ТИ (ВРЯДЖА́ТИ), а́ю, а́єш, УРЯ́ДЖУВАТИ (ВРЯ́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УРЯДИ́ТИ (ВРЯДИ́ТИ), яджу́, я́диш, док.
1. що, діал. Улаштовувати що-небудь, здійснювати якийсь захід.
Він ще ніколи не уряджав такого велелюдного вечора “склянки чаю” (Олесь Досвітній);
Городян висипало на пішоходи стільки, що здавалося, ніби вони уряджували організовану демонстрацію (Г. Епік);
[Хілон:] Я вступлю до школи... [Антей:] До якої? [Хілон:] До тої, що врядив тут Меценат (Леся Українка).
2. що, діал. Обладнувати, прикрашати.
Ярина згадала, що в полі сьогодні мусили бороду уряджати. Вона вихопилась на коня й поскакала до байраку (П. Панч).
3. кого, розм. Гарно, пишно одягати кого-небудь.
Словник української мови (СУМ-20)