уряджати

уряджа́ти

(вряджати), -аю, -аєш і уряджувати (вряджувати), -ую, -уєш, недок., урядити (врядити), -яджу, -ядиш, док., перех.

1》 діал. Улаштовувати що-небудь, здійснювати якийсь захід.

2》 діал. Обладнувати, прикрашати.

3》 розм. Гарно, пишно одягати кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. уряджати — уряджа́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. уряджати — (баль) влаштовувати, організовувати, упоряджати, споряджати, СПРАВЛЯТИ; (обід) давати; п-к -АЮЧИЙ, що уряджає, покликаний урядити, звиклий уряджувати, зайнятий влаштуванням, ОРГАНІЗАТОР, упорядник.  Словник синонімів Караванського
3. уряджати — УРЯДЖА́ТИ (ВРЯДЖА́ТИ), а́ю, а́єш, УРЯ́ДЖУВАТИ (ВРЯ́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УРЯДИ́ТИ (ВРЯДИ́ТИ), яджу́, я́диш, док. 1. що, діал. Улаштовувати що-небудь, здійснювати якийсь захід.  Словник української мови у 20 томах
4. уряджати — Уряджа́ти, -джа́ю, -джа́єш; уряди́ти, уряджу́, уря́диш, уря́дять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. уряджати — УРЯДЖА́ТИ (ВРЯДЖА́ТИ), а́ю, а́єш і УРЯ́ДЖУВАТИ (ВРЯ́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УРЯДИ́ТИ (ВРЯДИ́ТИ), яджу́, я́диш, док., перех. 1. діал. Улаштовувати що-небудь, здійснювати якийсь захід.  Словник української мови в 11 томах