усаджувати
УСА́ДЖУВАТИ¹ (ВСА́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УСАДИ́ТИ (ВСАДИ́ТИ), усаджу́, уса́диш і розм. УСАДОВИ́ТИ (ВСАДОВИ́ТИ), овлю́, о́виш, док., кого.
Пропонувати, допомагати кому-небудь або примушувати когось сідати.
Проворненька, веселенька, скрізь мотається [Ївга], сюди зазирне, туди загляне і збирається дружечок усаджувати (Г. Квітка-Основ'яненко);
Олексій Іванович запрошує панотця сідати, силоміць усаджує й кума з кумою (Панас Мирний);
І поплескав юнака він по плечі рукою ніжно. Усадив його на камінь, сам же на стіну оперся (П. Тичина);
Тут господиня підійшла І дуже ввічливо й ласкаво Його всадила до стола (С. Воскрекасенко);
Через хвилину, прикуривши від лампи, він всадовив мене на м'якій канапці. Сам сів навпроти (Ю. Збанацький).
УСА́ДЖУВАТИ² див. вса́джувати¹.
Словник української мови (СУМ-20)