усвідомлювати
УСВІДО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УСВІДО́МИТИ, млю, миш; мн. усвідо́млять; док., що і з підрядним додатковим.
Осягати розумом, сприймати свідомо, розуміти значення, сенс чого-небудь; осмислювати.
Першу мить він просто усвідомлював, хто це перед ним (Іван Ле);
– Підводними снарядами по торпеді – вогонь! – Той наказ був несподіваний для вахтового. Ще секунду панувала тиша: півсекунди артилеристи усвідомлювали команду, секунду наводили гармати. І враз загриміли постріли (М. Трублаїні);
Марина, певно, ще не усвідомлювала, що Анатолій їй подобається (С. Журахович);
І тут Юрко усвідомив, що кинути зараз сход, це не просто вийти з лав, а поставити себе окремо від селян, коли не проти (І. Багмут);
// До кінця, повністю розуміти що-небудь, проникати в його суть, правильно оцінювати щось.
Неосудний, не усвідомлюючи своєї поведінки, вбіг у коридор, відчинив двері своєї кімнати (І. Микитенко);
Данило розумів дії Олександра Невського щодо татар та папи. Знав і добре усвідомлював, яку неоціненну поміч подає йому Олександр (А. Хижняк);
Суспільство під активним впливом жіночого руху усвідомлює, що жіноча енергійна діяльність поза рамками сім'ї – це не примха, а об'єктивна необхідність еволюційного розвитку суспільства (з наук.-попул. літ.);
// у сполуч. зі сл. себе. Вважати, відчувати себе ким-небудь або яким-небудь.
Леонідові радісно усвідомити себе знову бійцем (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)