усеблагий —
А, -е, інд.-авт. Похідне від усе і благий. Вторував усеблагий дорогу до могили одну. (Т.1, кн.2:157); І снився Кар — зажурений такий, немов отетерілий од докуки, допоки мати заламає руки, наш гріх відпустить Бог усеблагий. (П-2:128).
Словник поетичної мови Василя Стуса