усичувати
УСИ́ЧУВАТИ¹ (ВСИ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УСИ́ТИ́ТИ (ВСИ́ТИТИ), уси́чу́, уси́ти́ш, док., що.
Те саме, що си́тити.
Зрітимуть злаки, зрітиме й сподіванка, що надходить кінець безліттю, буде де худобу випасти, буде чим себе уситити (Д. Міщенко);
Леонід Каленикович силкувався вситити чорногуза, а той зі злістю дзьобав благодійника по руках (з Інтернету).
УСИ́ЧУВАТИ² (ВСИ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УСИ́ТИ́ТИ (ВСИ́ТИТИ), уси́чу́, уси́ти́ш, док., що, діал.
Вбирати (див. вбира́ти¹ 1).
Він [вітер] летить здалеку, .. всичує в себе і тишу села, і клекіт міста (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)